Агенція Іміджу України | Звіт «Вірменська революція»
22515
page,page-id-22515,page-child,parent-pageid-21678,page-template-default,ajax_fade,page_not_loaded,,select-theme-ver-2.2,vertical_menu_enabled,wpb-js-composer js-comp-ver-4.5.2,vc_responsive
 

Звіт «Вірменська революція»

Вірменська революція1. Акції протесту в Єревані раптово отримали романтичні паралелі із Майданом. Наразі складно ґрунтовно і серйозно шукати спільне – надто мало вхідних даних та об’єктивної інформації з Вірменії. Ми можемо констатувати наразі лише ті речі, які «лежать на поверхні».
Вірменія після розпаду Совєтського Союзу залишилась найпроросійськішою країною на Кавказі – такий собі Кавказький варіант Білорусії. Таким надійним адептом вона виступала досі. Дивно бачити, як адептами «російського миру» виступає держава, яка ще в 301 році встановила християнство державною релігією. А хто в той час бігав просторами нинішньої «невгамовної хворої із хронічними приступами воєнізованого імперіалізму» пропустимо.

2. Росія міцно вп’ялась щупальцями у Вірменію:

за російсько-вірменським договором 1995 р. (термін 49 років), на території Вірменії розміщена 102-а російська військова база (5 тис. осіб);

протягом останніх 20 років російські військовослужбовці були прямими учасниками трагічних інцидентів;

у 1999 р. двоє нетверезих російських солдатів відкрили вогонь на місцевому ринку, вбивши двох мирних жителів та поранивши до 14 осіб;

у тому ж році (27 жовтня), за даними колишнього агента служби безпеки Росії Олександра Литвиненка, спецназ ГРУ організував розстріл вірменського парламенту з метою перешкодити підписанню угоди про карабахське врегулювання, яке відбувалося без участі РФ;

2013 р. через халатність російського командування на мінах підірвалося двоє дітей;

12 січня 2015 р. російський військовослужбовець В.П.Пермяков вбив сімох членів сім’ї Аветісян (включаючи дворічну дитину та шестимісячне немовля).

3. Вже 15 січня 2015 р. в Гюмрі пройшли масові акції протесту біля російського консульства: за даними очевидців, мітингувальники були налаштовані рішуче, активно використовуючи димові шашки та каміння. І хоча конфлікт вдалося локалізувати (російські уповноважені заявили про принципи «об’єктивності розслідування» та офіційно засудили дії власного солдата), однак антиросійські настрої вірмен залишилися.

4. Розпочаті жителями Єревану та Гюмрі акції протесту стали наслідком неефективного внутрішнього курсу уряду Вірменії і його низького рівня комунікації з народом. Останньою краплею терпіння громадян цієї країни стало підвищення тарифів на електроенергію в 2 рази компанією-монополістом «Електричні мережі Вірменії», яка повністю зосереджена в руках російських інвесторів (генеральний директор – Євгеній Бібін). Між іншим, країна, яка володіє

атомними станціями, встановила найвищі ціни на електроенергію в регіоні.

5. 19 червня в Єревані розпочався мітинг проти підвищення тарифів, який активно підтримали опозиційно налаштовані громадські діячі та політики. 21 червня розпочалися акції в Гюмрі, а вже 23 червня уряд країни допустив одну із головних стратегічних помилок – розпочав силовий розгін мітингів (у Єревані було поранено 18 та заарештовано 240 осіб). Станом на вечір (18:00) 23 червня, в столиці зібрався новий десятитисячний мітинг.

6. І ось тут пропонуємо перейти до прискіпливого погляду на подію загалом. Ми бачимо: масові протести на вулицях із демонстративно мирним характером, розгін водометами, арешти та застосування физичної сили представниками поліції.
Ми чуємо: суху констатацію фактів, змішану або з майданівськими рефлексіями, або з російсько-федеральним трактуванням подій.

7. Висновок 1. Росія знову отримала пальму першості у висвітленні гарячих подій з країн колишнього Союзу. Прекрасна ілюстрація до того, ЯК нас бачив під час Революції Гідності світ. Дана ситуація – це можливість оцінити потоки інформаційного простору колишнього совку. Вони невеселі. І ситуація з 2013 року принципово не змінилась, адже на рівні держави досі немає розуміння щодо необхідності проактивної інформаційної діяльності. Клінічно воно відсутнє і у більшості громадських активістів.

8. Висновок 2. В українському інформаційному та експертному просторі відсутнє розуміння важливості подій та настроїв у Кавказькому регіоні. Про це свідчить також і те, що в українському інфопросторі майже непоміченим пройшло повідомлення, що у гірському Дагестані 23 червня відбувся бій із застосуванням авіації та бронетехніки.

9. Висновок 3. Зменшення проросійської орієнтації Вірменії як спосіб вирівняти політичну ситуацію в країні, призведе до послаблення позицій Росії в регіоні. Особливо на тлі її концентрації на західному фронті. Це, в свою чергу, може призвести до згортання військової програми Об‘єднаної системи ППО СНД, надасть американським лобістам можливість посилити свій вплив на вищі кола турецького політикуму. Для України така диспозиція може означати шанс на посилення партнерських зв’язків із Анкарою. Хоча маємо всі підстави висловити скепсис стосовно готовності керманичів звернути увагу на такий шанс.