Агенція Іміджу України |
24960
page,page-id-24960,page-child,parent-pageid-21678,page-template-default,ajax_fade,page_not_loaded,,select-theme-ver-2.2,vertical_menu_enabled,wpb-js-composer js-comp-ver-4.5.2,vc_responsive

Україна в німецьких ЗМІ (04.01.2016 – 08.01.2016)

Автори: Поліна Завадська та Анна Денисова

Моніторинг статей зі згадуванням України у восьми провідних німецьких ЗМІ, а також публікацій на офіційному порталі федерального уряду показав: найпопулярнішим інформаційним приводом (14%) за період з 4 по 8 січня у медійному середовищі Німеччини стала врешті позитивна новина – вихід української збірної з тенісу у складі Еліни Світоліної та Олександра Долгополова у фінал Кубку Хопмана – одного з найпрестижніших тенісних турнірів світу. Подібний успіх не давався нашим спортсменам останній 21 рік.

 Другою за кількістю публікацій стала тема, яка протягом всього тижня домінувала в інтернет-просторі України: ”Coca-Cola нажила собі неприємностей”. Саме так і називається стаття на Handelsblatt із провокаційним лідом: “Кому належить Крим? Росія та Україна спровокували через це питання жорстокий конфлікт. Тепер “Coca-Cola” опинилася між двох фронтів – через новорічне привітання”.

Характерним є те, що протягом тижня видання публікували численні заяви та інтерв’ю європейських політиків, загальна кількість яких відповідає кількості повідомлень за топ-темою.

Так, під час прес-конференції уряду речник МЗС Німеччини Мартін Шефер підкреслив важливість “українського” питання для Європи і наголосив на тому, що Німеччина продовжить роботу у нормандському форматі паралельно із урегулюванням українського конфлікту в рамках ОБСЄ. “…Через кризу в Україні ОБСЄ стала відома і пройшла перевірку в якості інструменту кризового менеджменту”, – зазначає Шефер, а пізніше додає: “Роль Німеччини у нормандському форматі і, таким чином, провідна роль Німеччини та Франції у подоланні української кризи та у посередництві для знаходження політичного рішення між Москвою та Києвом абсолютно не заважає ролі головування в ОБСЄ”.

У заяві для преси на закритому засіданні ХСС Ангела Меркель дала зрозуміти, що українська криза – не єдиний виклик у сучасних міжнародних зносинах. “Ми будемо говорити про Україну, але, звичайно, і про процес мирного врегулювання в Сирії та про стабільність на Середньому та Близькому Сході в цілому”, – подає заяву канцлера інформаційний портал Bundesregierung.

Bild опублікував інтерв‘ю з Франком-Вальтером Штайнмаєром до його 60-річчя. Міністр закордонних справ ФРН наголошує на досягнутих успіхах у розрядці криз, як-то в Україні, і сподівається на збереження цих результатів у майбутньому.

На чеському телебаченні колишній Єврокомісар з питань розширення Штефан Фюле заявив, що бачить прогрес у розвитку ситуації в Україні. Він також зазначив, що перед українською владою в наступному році стоїть багато завдань: в першу чергу, це “деолігархізація”, децентралізація і боротьба з корупцією. “Колишній Комісар ЄС з питань розширення Штефан Фюле вважає, що Україна знаходиться на правильному шляху”, – йдеться в одній зі статей на Focus. “Українська економіка потроху отямлюється, бої на сході країни стихають, і Мінські домовленості повільно виконуються”, – цитує видання чеського політика.

Focus і Handelsblatt також висвітлили тему, яка була проігнорована усіма іншими німецькими та більшістю українських ЗМІ. Речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що мер Генічеська О. Тулупов звернувся особисто до Путіна із проханням постачати у місто російський газ. Тепер Росія стверджує, що вона передає туди газ із Криму, тоді як українська сторона (включно з самим Тулуповим) категорично це заперечує.

 Handelsblatt описує це так: “Київ і Москва запекло сперечаються щодо того, чи здійснив очільник Кремля Володимир Путін акт людяності, відкрутивши газовий кран містечку, яке замерзає у Херсонській області на сході України та знаходиться під контролем Києва. Суперечка показує, наскільки напруженими є відносини слов’янських “братніх держав”, – і як обидві сторони тлумачать кожну новину на власну користь”.

Вартими уваги є й інші публікації:

FAZ опублікувала велику статтю про внутрішньополітичну ситуацію в Україні. Маркус Венер пише: ”Український уряд перебуває в хиткому положенні, мало хто вірить, що він виживе в наступні місяці. Через два роки після відставки Януковича влада олігархів процвітає, конфлікт з Росією триває, а Україна перебуває на межі національного банкрутства”. Автор критикує чинну владу за невиконання своїх обіцянок і вказує на те, що багато українців, які протестували на Майдані два роки тому, розчаровані в керівництві держави та бояться, що все закінчиться так само плачевно, як і після Помаранчевої революції.

Handelsblatt пропонує читачам негативне для іміджу України інтерв’ю з біржовим експертом і фондовим менеджером Максом Отте “Наші гроші можуть розчинитись в повітрі”. У статті з оглядом ситуації на ринку за 2015 рік опубліковано рейтинг ТОП-25 країн за збитковістю капіталовкладень. Інвестиції в Україну виявились найбільш збитковими: “Конфлікт із проросійськими сепаратистами на сході країни, але також і безгосподарність призвели до того, що Україна знаходиться за крок до банкрутства. МВФ завдяки кредитам не дає Києву піти на дно і вимагає натомість проведення економічних та соціальних реформ. У 2015 р. індекс ПФТС знизився майже на 35%, і одночасно відбулось різке падіння національної валюти – гривні. Хто на початку року інвестував 100 тис. євро в акції провідного індексу фондового ринку – зараз має лише 44 тис. 950 євро, тобто, втратив більше половини своїх грошей – більше, ніж із будь-яким іншим капіталовкладенням”.

 На Süddeutsche Zeitung вийшов коментар Ніко Фріда стосовно необхідності модифікації відносин ФРН з Саудівською Аравією, зважаючи на нинішню ситуацію на Близькому Сході. Україна згадується в контексті того, що Ангела Меркель зіграла велику роль для економічної й політичної ізоляції Росії через український конфлікт, і тому нині доводиться шукати консенсус з Москвою для вирішення сирійського питання.

Україна як фактор, що змушує німців йти на компроміси з людьми, які зневажають західні цінності, згадується також в іншій статті цього видання.

Die Welt опублікувала статтю Міхаеля Штюрмера з його рефлексією щодо історії європейських держав та її значення для сьогодення. Одним із питань, які розглядає німецький історик, є доля Кримського півострову: “Коли пів століття тому півострів одним розчерком пера у Москві був переданий Українській Радянській Республіці, то на Заході ніхто не висловлював обурення. Але з 2013 року – Захід вважає, що анексії, а Москва – повернення додому правомірним власником – Крим разом із сепаратизмом на Донбасі загострюють нові протилежності в світі”.

М. Штюрмер промовисто підсумовує: “Санкції Заходу, які мали слугувати покаранню могутньої ядерної держави, хоча і послаблюють економіку Росії, але посилюють національну єдність і відмежування від Заходу. Росія, як і більшість європейських держав, є заручницею власної історії. Але на відміну від них, останню главу російської історії система Путіна хоче переписати по-новому”.

У цьому  ж виданні з’явилась стаття у художньо-публіцистичному стилі російського автора Сергія Лебедєва, який не вірить у розкол між Сходом та Заходом України. Лебедєв зізнається: “Мене попереджали: “Будь обережним у Львові, там не люблять росіян”. Пізніше ця тема “розколу”, неможливості співіснування стала головним аргументом російської пропаганди”.

Ще більше значення для розуміння німцями окремих аспектів російсько-українського конфлікту має наступна цитата: “Тепер громадяни Російської Федерації підтримують зовнішню політику своєї країни не тільки тому, що вони її схвалюють, а й для того, щоб позбутися відчуття сорому і провини”.

Якби останнє твердження було справедливим щодо актуальних настроїв росіян, і вони дійсно відчували свою провину або принаймні сором перед світовою спільнотою, то Україна могла б розцінювати це як успіх в інформаційному протистоянні. Поки ж подібна оцінка здається не надто правдоподібною, залишається сподіватись, що вона хоча б справить необхідне враження на німецьку аудиторію.

Порівняно з минулим тижнем, можна спостерігати помітне скорочення української тематики в німецьких ЗМІ, і авторські аналітичні матеріали дозволяють ”залатати” прогалини в новинному просторі. Прикрим є лише той факт, що більшість таких публікацій має аж ніяк не позитивний контекст.