Агенція Іміджу України | Україна в німецьких ЗМІ (20.06.2016 – 24.06.2016)
25769
page,page-id-25769,page-child,parent-pageid-21678,page-template-default,ajax_fade,page_not_loaded,,select-theme-ver-2.2,vertical_menu_enabled,wpb-js-composer js-comp-ver-4.5.2,vc_responsive

Україна в німецьких ЗМІ (20.06.2016 – 24.06.2016)

Автори: Анна Денисова та Поліна Завадська

За період з 20 по 24 червня найпопулярнішою у німецькому медіа-просторі знову стала тема санкцій проти Росії, яка обійшла навіть “священний” для німців футбол. 20% від усіх публікацій було присвячено дискусії, яка розгорнулась у політичному середовищі через необхідність вирішити долю обмежувальних заходів для РФ.

Через відсутність прогресу у врегулюванні українського конфлікту країни ЄС вирішили продовжити економічні санкції проти Росії на 6 місяців.

225015260

Але Москва вже може скасувати санкції проти ЄС: про це заявив у Петербурзі президент Путін. Це був розумний хід з боку російського президента. Проте у будь-якому разі повинен бути прогрес у мирному врегулюванні в Україні, ЄС має чинити тиск на Київ, бо Росія має бути впевнена, що її “не обдурять”. Причини таких висловлювань Путіна ясні, зазначає автор статті на Spiegel Беджамін Біддер: того тижня ЄС мав приймати рішення про подовження санкцій проти РФ. Пропозиція Путіна прозвучала як щедрий компроміс.

Москва досі є головною перешкодою на шляху досягнення миру в Україні. А Путін просто хоче обманути весь світ. Проте слова Путіна можуть послабити антиросійський фронт. Офіційна позиція ЄС зрозуміла: Мінські домовленості 2015 р. мають бути виконані в повному обсязі, Україна і Росія мають дотримуватисся перемир’я і провести місцеві вибори. Проте в той час як держави Східної Європи виступають за жорсткі санкції проти РФ, Франція, Німеччина й Італія є прихильниками поступового пом’якшення санкцій в “знак заохочення” подальшого прогресу Мінських домовленостей. Ідея полягає в тому, що при маленьких заохоченнях Москва швидше йтиме на поступки і будуть досягнуті певні успіхи.

Футбол все-таки не опинився позаду: друге місце за кількістю статей займає постчемпіонатна лихоманка. Згадували і напад німецьких хуліганів на українських фанатів, і жалюгідний виступ нашої збірної на Євро [в німецьких ЗМІ риторика набагато м’якша], і небезпідставне рішення Михайла Фоменка піти з посади головного тренера.

“Україна грає, щоб зберегти своє обличчя. Натомість ми граємо, щоб перемогти”, – сказав польський захисник Бартош Саламон перед провальним для українців матчем проти Польщі. Обличчя українська збірна таки не зберегла і першою вибула із цьогорічного турніру.

На третій позиції минулого тижня опинилась критика маневрів і військових навчань НАТО в контексті їх впливу на погіршення відносин з Росією.

Уповноважений федерального уряду з питань співробітництва з Росією Гернот Ерлер застеріг від “спіралі загострення відносин між НАТО і Росією, яка може призвести навіть до війни”. За його словами, дії Москви в Україні хоч і виправдовують реакцію з боку НАТО, “але ми знаходимося в спіралі загострення відносин. І так далі тривати не може. Нам потрібен стоп-сигнал, поки не стало надто пізно”.

Основним приводом для розгортання дебатів стала заява Міністра закордонних справ ФРН Франка-Вальтера Штайнмайєра, присвячена 75-тій річниці нападу Німеччини на СРСР. Під час промови Штайнмайєр з огляду на нарощення озброєнь НАТО наголосив, що військові заходи аж ніяк не сприяють встановленню миру. Варто віддати належне, що міністр при цьому не ідеалізує Росію: “Ми сьогодні дуже далеко від епохи миру – на жаль, більш далеко, ніж будь-коли після завершення Холодної війни. Недалеко від Європи бушують кровопролитні конфлікти. Але і всередині Європи є глибокий розкол. Анексією Криму і дестабілізацією України країна-підписант Гельсінського заключного акту вперше з часів Холодної війни відкрито порушила один із ключових принципів європейського мирного порядку – непорушність кордонів і суверенітету іншої держави”.

Штайнмайєр з огляду на нарощення озброєнь НАТО наголосив, що військові заходи аж ніяк не сприяють встановленню миру.

Штайнмайєр з огляду на нарощення озброєнь НАТО наголосив, що військові заходи аж ніяк не сприяють встановленню миру.

Серед інших тем:

Інформаційний портал Bundesregierung опубікував промову Міністра культури Грюттерс на честь відкриття виставки “Нищівна війна проти Радянського Союзу 1941-1945″ у Берліні: “Там, де у 1941 році німецькі солдати просувалися на схід, там, звідки з’явились численні картинки для виставки, яку ми сьогодні відкриваємо, – там про мир і примирення не може бути й мови. В Україні, яка вже страждала від панування націонал-соціалістичного терору, радянсько-комуністичної диктатури і потрясінь після розпаду СРСР, тривають кровопролитні конфлікти, які ми давно вважали подоланими. Тому тим паче важливо винести урок на майбутнє із нападу Німеччини на Радянський Союз 75 років тому. Сюди відноситься думка про те, що без подолання націоналізму, який колись спалахнув у варварській загарбницькій кампанії Гітлера на сході, і який зараз у багатьох місцях набирає обертів, в Європі не може довго панувати мир”.

Моріц Кох (Handelsblatt) взяв інтерв’ю у американського політолога Джона Міршаймера, який вважає що Brexit, на відміну від маневрів НАТО, не стане загрозою для безпеки ЄС. Міршаймер переконаний: “Захід, а особливо Вашингтон, несе основну відповідальність за кризу у відносинах з Росією і за конфлікт в Україні. А що Захід робить зараз? Він вдвічі збільшує своє втручання, загострює кризу. НАТО створює умови для того, щоб стало ще важче обходитись з Росією. І що важливіше: Росія буде продовжувати дестабілізувати Україну і руйнувати українську економіку, аби упевнитись, що Київ так і не приєднається до Заходу”.

Далі політолог скаржиться: “Найбільшим гріхом було розширення НАТО на схід. Росіяни не хотіли, щоб НАТО зникло, але вони також не хотіли, щоб воно далі наближалося до них. Але саме це і сталося. У 2008 році НАТО оголосило на саміті у Бухаресті, що Україна і Грузія можуть стати членами Альянсу. Не випадково, що після цього у Грузії та в Україні відбулись війни. Росіяни однозначно дали зрозуміти, що вони скоріше зруйнують Україну, ніж дадуть їй вступити на західну орбіту. І вони роблять це зараз. Україна розплачується за безрозсудну політику Заходу”.

Юлія Смірнова (Die Welt) присвятила свою статтю не політичному, а релігійному конфлікту. На Криті планувалось проведення собору православних церков, але в останній момент Москва відмовилась від участі. Відносини між Патріархом Константинопольським Варфоломієм І та Патріархом Кирилом напружені. Вони ускладнені також положенням української православної церкви. У 1992 році було засновано київський патріархат, який не визнається Москвою. Відтоді наявний своєрідний розкол: частина общин належать московському патріархату, а частина – київському. Український парламент просив Патріарха Варфоломія визнати київський патріархат, і хоч це питання не мало розглядатися на соборі, Росія боїться втратити свій вплив і бачить у всьому змову Заходу.

У іншій статті Ю. Смірнова розповідає про ставлеників Путіна на Східній Україні. Олександр Бородай і Андрій Пінчук – колишні лідери сепаратистів. Вони обидва залишили свої посади у зоні конфлікту і повернулися до Москви.

“Коли сьогодні обоє озираються назад, вони задоволені своєю тогочасною роллю. Бородай каже, що із анархії вибудував республіку. “Ми досягли хороших результатів, бо той факт, що республіки Донбасу існують, – вже перемога”, – каже він. “У кожен день свого існування вони наносять шкоди так званій Україні”. Слово “Україна” взагалі смішне, пояснює Бородай. Він радше виступає за термін “Малоросія” – “маленька Росія”. У військових поразках ДНР/ЛНР чоловіки звинувачують Ігора Стрєлкова (Гіркіна), натякаючи на його психічні проблеми. “Він не витримав випробовувального терміну”.

У військових поразках ДНР/ЛНР чоловіки звинувачують Ігора Стрєлкова (Гіркіна), натякаючи на його психічні проблеми.

У військових поразках ДНР/ЛНР чоловіки звинувачують Ігора Стрєлкова (Гіркіна), натякаючи на його психічні проблеми.

Авторка запитує екс-лідерів сепаратистів: “Але як же із офіційною позицією Москви? Адже Міністр закордонних справ нещодавно сказав, що Донбас має залишатися частиною України. “Міністерство закордонних справ Росії також нещодавно заявило, що Придністров’я має залишатись частиною Молдови”, – відповідає Пінчук. “МЗС вже 26 років робить такі заяви. Але Росія продовжує підтримувати Придністров’я. Це не має нічого спільного із заявами МЗС. Вони роблять свої заяви, бо це їх робота”.
Зараз Бородай і Пінчук концентрують свої зусилля на об’єднанні добровольців, яке, за їх словами, налічує понад 7 тисяч учасників.

Видання Bild взяло інтерв’ю у заступника голови спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні Олександра Хуга. Він розповів, що з початку року на сході України серйозно зросла кількість порушень режиму припинення вогню. “Початок року був ознаменований досить низьким рівнем порушень, але з тих пір ми фіксуємо постійне збільшення, причому апогей припав на православний Великдень у травні – тоді ми фіксували по 10 тис. порушень на тиждень. Потім на короткий час їхня кількість скоротилася, але в останні тижні ми маємо в середньому по 8 тис. порушень на тиждень”, “Все це веде до досить передбачуваної ситуації в регіоні”, – підкреслив заступник голови місії. Коментуючи висловлювання міністра закордонних справ Німеччини Франк-Вальтера Штайнмайера, який запропонував почати поступове пом’якшення санкцій щодо Росії в тому випадку, якщо в процесі мінського врегулювання відбудуться “значні успіхи”, Хуг сказав: “Почитайте наші доповіді – і побачите, що порушення режиму припинення вогню відбуваються постійно, продовжує гинути цивільне населення, вмирають солдати й ополченці, а економічна інфраструктура продовжує піддаватися знищенню”.

Хуг також розкритикував той факт, що серйозно обмежується свобода пересування ОБСЄ. “Це правда, наша свобода пересування обмежена. Але вона обмежена не постійно. Просто є території, до яких в один день у нас є доступ, а на наступний – вже немає. Велика частина таких обмежень для нашої місії має місце на територіях, непідконтрольних українському уряду. (…) Ті люди, які обмежують нас в пересуваннях, не хочуть, щоб ми бачили якісь певні речі або події”.

На FAZ був опублікований сюжет про незаконне видобування бурштину в Україні. Зазначається, що мафіозні банди залучають місцеве населення північно-західної частини України до незаконної промисловості. Це бізнес на мільйони доларів, який руйнує навколишнє середовище, а місцеві органи і уряд у Києві дивляться на це крізь пальці.

Северін Вайланд (Spiegel) написала про те, що колонка Штайнмайєра, присвячена початку ВВВ у 1941 р., вийшла в російському “Комерсанті” без алюзії на Україну.

У 75-ту річницю нападу нацистської Німеччини на Радянський Союз Штайнмайєр написав колонку про ці трагічні події, яка була опублікована в трьох виданнях: в російській газеті “Комерсант”, українському “Дзеркалі тижня” і білоруській “Радянська Білорусь”. У ній Штайнмайєр нагадав про страждання народів СРСР і жахливу війну, що призвела до загибелі 25 млн осіб. У газетних статтях, які були перекладені національними мовами, міністр закордонних справ побіжно торкнувся теми анексії Криму і конфлікту на сході України: “Тільки спільними зусиллями ми зможемо зберегти стійкий і стабільний мир у Європі. Одностороння, несумісна з нормами МП зміна кордонів і недотримання територіальної цілісності сусідніх держав переносять нас у той час, який, ми, здавалося б, вже подолали, і в який повертатися не бажає ніхто“. Але от яка справа: в газеті “Комерсант” ця фраза відсутня. Як це могло статися? Цензура? Мартін Шефер, прес-секретар МЗС, на це заявив, що це просто помилка при порівнянні версій тексту місцевим посольством.

Süddeutsche Zeitung не оминула теми будівництва газопроводу “Північний gотік-2”. Експерт з питань нафтогазового сектора і електроенергетики «Берлін Економікс» Георг Захманн говорить, що будівництво нового газопроводу значно ускладнить задачу ЄС у у спробі захисту територіальної цілісності й суверенітету України.

"Північний потік-2" дозволить повністю обійти українську газотранспортну систему

“Північний потік-2″ дозволить повністю обійти українську газотранспортну систему

“Північний потік-2″ дозволить повністю обійти українську газотранспортну систему, через яку йде третина газу в Європу. З одного боку, Україна втратить до 2 млрд. транзитних виплат. З іншого боку, велика транзитна зупинка газу призведе до ускладнення поставок Україні природного газу.

Через зниження попиту і різкого зростання імпорту зі Словаччини, України зможе обійтися без імпорту газу з Росії. Москва в найгіршому випадку може наполягати на зменшенні західних поставок в Україну, пропонуючи вищу ціну. Це призведе до зростання в Києві готовності знову прийняти “ціну дружби” для прямого постачання з Росії природного газу, який буде пов’язаний з політичними поступками. Очевидно, що “Газпром” як і був, так і лишається інструментом російської зовнішньої політики. Це стало зрозумілим восени 2014 року, коли компанія в односторонньому порядку скоротила поставку газу в Україну на 50%.

Таким чином, українська тематика продовжує зберігатися на шпальтах німецьких онлайн-видань. Варто лише зазначити, що власне авторських статей спостерігається невелика кількість, і частіше за все Україна згадується в контексті загальноєвропейських проблем.