Агенція Іміджу України | Україна в німецьких ЗМІ (23.05.2016 – 27.05.2016)
25704
page,page-id-25704,page-child,parent-pageid-23067,page-template-default,ajax_fade,page_not_loaded,,select-theme-ver-2.2,vertical_menu_enabled,wpb-js-composer js-comp-ver-4.5.2,vc_responsive

Україна в німецьких ЗМІ (23.05.2016 – 27.05.2016)

Автори: Анна Денисова та Поліна Завадська

За період з 23.05.2016 по 27.05.2016 у ТОП-9 німецьких ЗМІ і на порталі федерального уряду найбільший ажіотаж щодо “української тематики” викликала тема повернення Надії Савченко в Україну (46% від усіх публікацій).

Ця тема дала привід для появи великої кількості статей, за якими можна простежити загальне ставлення Німеччини до подій в Україні.

Надія Савченко

Надія Савченко

Найбільш оптимістичними виявились

  • заяви німецьких політиків.

Речник уряду Штеффен Зайберт повідомив, що А. Меркель задоволена з приводу звільнення Савченко і сподівається, що її обмін зробить переговори щодо гуманітарних питань більш динамічними.

“Це хороша новина, для якої ми багато працювали, і на яку нам довелося довго чекати”, – сказав Міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмаєр. Після обміну полоненими він висловив надію на появу нових позитивних імпульсів у Мінському процесі.

Менш позитивно виглядає

  • оцінка ролі Порошенка у досягнутій домовленості.

В одній зі статей видання Stern зазначається: «Після посадки у Києві Савченко, перед тим, як її ескортом із мотоциклів доставили в Адміністрацію Президента, з’явилась перед журналістами у білій футболці з українським тризубом на грудях. Для Порошенка її повернення є одним із небагатьох видимих досягнень».

Значно менше засуджує його діяльність Focus: «Рівно через 2 роки після обрання президентом глава української держави Порошенко досягнув важливої цілі: внаслідок сенсаційного обміну полоненими ув’язнена в Росії солдат Савченко повертається на Батьківщину». Далі журналісти пояснюють: «У колишній радянській республіці Савченко стала символом і обличчям війни на сході країни. Її звільнення припадає на другу річницю обрання Порошенка президентом 25.05.2016».

Süddeutsche Zeitung вказує на те, що повернення Савченко є великим досягненням Порошенка. В останні місяці його неодноразово критикували за те, що він не міг приборкати корупцію в Україні. Крім того, його ім’я лунало в скандалі з “панамськими паперами”.

Багато видань зосередили

  • фокус уваги на постаті самої льотчиці.

Так, Stern повідомляє, що «одразу після прибуття Савченко заявила, що готова знову поставити своє життя на карту заради Батьківщини”.

На думку Die Welt,  “Після того, як військову льотчицю захопили проросійські повстанці, в Україні сформувався її чіткий образ: Савченко як незламний борець, що з надзвичайною рішучістю чинить спротив російським органам юстиції. До цього образу належить її сильний погляд з-під блакитних очей і короткострижене волосся. Аскетичний зовнішній вигляд пов’язаний із неодноразовими голодуваннями на знак протесту”.

Focus робить акцент на патріотизмі колишньої бранки: “Я не поверну загиблих, але я і надалі готова віддати на полі бою своє життя в жертву Україні”, – сказала по прибуттю на Батьківщину військова льотчиця, відома своїми палкими промовами. Порошенко теж був налаштований войовниче: “Так, як ми повернули Надію, ми повернемо і Крим з Донбасом”.

В іншій статті йдеться: “Домовленість між сусідніми країнами живить надію на зменшення напруги на сході України. Втім, з Києва лунають войовничі сигнали”.

Заслуговують уваги і

  • авторські публікації.

Юлія Смірнова (Die Welt) пише: «Нарешті радісна звістка для України: льотчиця вертольоту Надія Савченко вільна і знову вдома. Українку обміняли на двох російських солдатів, Олександра Александрова та Євгенія Єрофеєва, яких впіймали на Донбасі і засудили в Києві. Однак офіційно про обмін не йшлося. Савченко помилував Президент Росії Володимир Путін, а обох росіян – Президент України Петро Порошенко. Полон та обмін Савченко є символічними для цієї війни, до якої Росія, як вона заявляє, не має жодного відношення». Журналістка вважає, що «російські медіа стилізували Надію під машину смерті. Тепер, після майже двох років ворожої в’язниці, на Батьківщині її приймають, як національну героїню і мученицю».

Ю. Смірнова також піднімає питання майбутньої взаємодії льотчиці із політичними колами: «Савченко хоче вдома робити політичну кар’єру. За її відсутності її обрали в парламент. Тоді як для президента України її звільнення є політичною перемогою, в майбутньому вона може стати незручним для нього політиком – загартованим війною, в’язницею та голодуванням.

Палка патріотка називає речі своїм ім’ям – будь то війна чи корупція. І вона категорично проти компромісів з Росією, вона сама не хотіла просити Путіна про помилування».

Юліан Ганс (Süddeutsche Zeitung) вважає, що звільнення Савченко є передусім тріумфом Порошенка. Відбувся обмін полоненими: Савченко повертається до України, а ГРУшники Євгеній Єрофеєв і  Олександр Александров відправилися до Росії. Телеканал “Дождь” транслював їхнє повернення паралельно. У Борисполі аеропорт штурмувало багато репортерів і прихильників Надії. Пізніше її прийняв сам Президент. У московському аеропорту двох офіцерів розвідки зустрічали тільки їхні дружини. Той факт, що обмін відбувся, є хорошим знаком, але не тільки. За два роки Москва зробила з української націоналістки народну героїню, яку підтримують люди по всій земній кулі.

Бенджамін Бідддер (Spiegel) аналізує ситуацію з різних сторін. Тріумфальне повернення Савченко вертає її в центр політичного життя. Тепер її чекає нова політична кар’єра. Обмін Савченко на двох ГРУшників здивував навіть людину, яка боролася за неї впродовж багатьох місяців – Марка Фейгіна, її адвоката: “Ніхто не був проінформований, це була секретна операція”. Детальна інформація  про звільнення Надії поки що невідома. За даними з Росії, саме родичі вбитого репортера просили Путіна про помилування. Тепер Путін сподівається на «зниження напруги» на сході України. Порошенко також має велику вигоду з цієї ситуації. На наступний день після того, як рівно два роки тому він був обраний президентом, і в той час, як результати його опитувань різко впали через економічну депресію і невиконання обіцянок, звільнення Савченко сприятиме його популярності. Він переможно оголосив про її звільнення і заявив, що Крим і Донбас будуть отримані так, як і Надія. Тимошенко зустрічала Савченко в аеропорту. Був дуже великий контраст: елегантно вдягнена, на високих підборах Тимошенко і Савченко зі скуйовдженим волоссям, яка відкидує букет Тимошенко, говорячи “Я ненавиджу квіти”. Вона закричала: “Я готова пожертвувати своїм життям на полі бою. Я служу народу України”.

Друге місце за популярністю здобула “вічна” тема антиросійських санкцій.

25 травня в Ростоку на форумі “День підприємців: Росія в Мекленбург-Передня Померанія” віце-канцлер Німеччини Зігмар Габріель виступив з пропозицією поступового зняття економічних санкцій з РФ. Габріель заявив: “Ми всі знаємо з нашого досвіду, що постійна ізоляція ні до чого не призводить. Зрештою, тільки діалог може допомогти”. Віце-канцлер підтримує цю ідею за умови дотримання Росією Мінських домовленостей і прискорення мирного процесу в Україні. Але в той же час він критикує ЄС за те, що він дотримується підходу “100% дотримання Мінських домовленостей = 100% зняття санкцій”.

Не дивно, що такі заяви викликали роздратування в Україні. Андрій Мельник, посол України в Німеччині, звернувся до МЗС, щоб воно надало роз’яснення, чи це дійсно офіційна позиція німецького уряду.

В свою чергу, міністр закордонних справ ФРН Франк-Вальтер Штайнмайєр пов’язує послаблення санкцій тільки з досягненням прогресу в мирних зусиллях у східній частині України. Чи буде такий прогрес, покажуть наступні тижні. “Санкції не є самоціллю”, – вкотре нагадав Штайнмайєр.

Штефан Браун (Süddeutsche Zeitung) пише, що, поки в ЄС лунають заклики до обговорення доцільності продовження антиросійських санкцій, у прибалтійських країнах все ще існує жорстка опозиція до їхнього послаблення. Міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічус після зустрічі зі своїм німецьким колегою заявив про те, що він не бачить жодних причин, аби послабити санкції проти Росії, адже ситуація аж ніяк не покращилася.

Санкції проти Росії в контексті української кризи також були однією з основних тем для обговорення на саміті “Великої сімки” в Японії. Врешті-решт, представники G7 вирішили продовжувати санкції проти Росії, поки не будуть реалізовані Мінські домовленості.

Журнал Focus звернув увагу на те, що поки лідери “Великої сімки” збирались в Японії, Путін приїхав до Афін, щоб зустрітися з прем’єр-міністром Греції Алексісом Ціпрасом. Вони заявили, що продовжуватимуть співпрацю: йшлося, зокрема, про побудову нового газопроводу, який йтиме через Грецію. “Тісні контакти з Путіним та Росією контрастують із санкціями, накладеними ЄС через анексію українського півострова Криму”, – наголошується у публікації.

Лідери "Великої сімки" збирались в Японії

Лідери “Великої сімки” збирались в Японії

Третьою за кількістю згадувань стала тема конфлікту на сході України. Було відмічено, що з поновленням активних бойових дій на Донбасі спостерігається найбільша кількість убитих, починаючи з серпня минулого року. Секретар РНБО Олександр Турчинов звинуватив повстанців у використанні важкої зброї. “Відповідальність за ці провокації несе військово-політичне керівництво Росії”, – заявив він.

Die Welt пише про те, що підкомітет ООН з попередження катувань на знак протесту проти перешкоджань з боку української влади призупинив свою контрольну місію. СБУ підозрюється у незаконних затриманнях та неправомірному поводженні з людьми у різних частинах країни. В середу в Женеві група спостерігачів повідомила, що їй не надали доступу до даних місць.

Певну нішу у німецькому медіа-просторі зайняли також:

  1. зустріч Ангели Меркель з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом, під час якої федеральний канцлер порівняла угоду ЄС-Туреччина з Мінськими домовленостями за тривалістю реалізації і великою кількістю питань, зазначених у них.
  2. заборона на в’їзд в Україну для Михайла Горбачова, який публічно захищав анексію Криму.  “В інтересах національної безпеки” колишній президент СРСР стане персоною нон-грата в Україні на 5 років. Горбачов прокоментував ситуацію різко: “Я туди не їзжу і не збираюся туди їхати”.

Характерно, що тематично унікальних статей цього тижня було небагато. Втім, головні інформаційні приводи – звільнення Надії Савченко та питання санкцій Заходу проти Росії – викликали появу гетерогенної хвилі політичних заяв і відповідних матеріалів у медіа.