Агенція Іміджу України | Україна в німецьких ЗМІ (11.04.2016 – 15.04.2016)
25424
page,page-id-25424,page-child,parent-pageid-23067,page-template-default,ajax_fade,page_not_loaded,,select-theme-ver-2.2,vertical_menu_enabled,wpb-js-composer js-comp-ver-4.5.2,vc_responsive

Україна в німецьких ЗМІ (11.04.2016 – 15.04.2016)

Автори: Ганна Денисова та Поліна Завадська

Цього тижня в німецьких ЗМІ темою №1, повязаною з Україною, стали торги за прем’єрське крісло (44% від усіх публікацій). Ця тема охоплювала низку послідовних подій: від заяви Арсенія Яценюка про подання у  відставку до призначення новим прем’єр-міністром Володимира Гройсмана.

15 квітня на офіційному порталі федерального уряду вже з’явилася публікація про те, що Ангела Меркель у листі привітала Гройсмана з призначенням на посаду прем’єр-міністра і засвідчила свою готовність надалі підтримувати його та його уряд для мирного і демократичного вирішення конфлікту на сході України.

Крістіан Нееф, пишучи для Spiegel про відставку Яценюка, зазначає, що хоча країна й переживає кризу, успіхи в діяльності колишнього прем’єра теж були: створення антикорупційного бюро, нової поліції, скорочення субсидій в енергетичному секторі, часткова податкова реформа, прогрес в галузі освіти.

Деякі видання (зокрема, Stern), критично оцінили даний політичний процес: “Для Порошенка, як і для Гройсмана та Яценюка, метою переговорів є те, щоб привести в уряд якомога більше власних людей”.

Детальний аналіз ситуації, що склалася довкола відставки Яценюка та формування нового уряду, можна знайти у публікації Сьюзан Стюарт для Handelsblatt. “Навіть якщо претендент на пост прем’єра Володимир Гройсман має деяких орієнтованих на реформи осіб серед тих, кого він хоче посадити у міністерські крісла, то ті політичні сили, які до цього гальмували реформи, все ще мають великий вплив”, – пише авторка. Вона прогнозує: “Загалом збільшиться вплив президента Петра Порошенка; принаймні, можна припустити, що вірогідний прем’єр запропонує посади міністрів деяким високопоставленим політикам із Адміністрації Президента”. “Крім того, у відставці Яценюка Порошенко може бачити можливість увагу в країні та за кордоном від його фінансових махінацій, що вийшли на широкий загал через оприлюднення панамських документів”.

Втім, найбільшу увагу привернула помилка (можливо, за Фрейдом…), допущена журналістами Handelsblatt: “Спочатку слюсар, потім мер, тепер президент: новий Президент України Володимир Гройсман озирається на свою стрімку кар’єру. Можливо, цьому посприяв і його попередник Порошенко”.

"Спочатку слюсар, потім мер, тепер президент: новий Президент України Володимир Гройсман озирається на свою стрімку кар'єру. Можливо, цьому посприяв і його попередник Порошенко".

“Спочатку слюсар, потім мер, тепер президент: новий Президент України Володимир Гройсман озирається на свою стрімку кар’єру. Можливо, цьому посприяв і його попередник Порошенко”.

Друге місце займає тема конфлікту на сході України.

Focus пише, біля міста Авдіївка знову почались важкі бої. На фото зон, підконтрольних сепаратистам, видно важке озброєння, таке як танки. Видання пов’язує цей факт зі зменшенням активності Росії у Сирії: “Після того, як Росія неочікувано вивела війська із Сирії, у Путіна з’явився резервний військовий потенціал. Він може використати його на Східній Україні. Втім, поки не ясно, чи це дійсно план Путіна”.

Süddeutsche Zeitung нагадує про гостру необхідність вирішення східноукраїнського конфлікту, адже затяжна криза в Україні і анексія Криму несуть “далекосяжні наслідки для безпеки Європи і Німеччини”.

Серед інших тем:

Bild пише про викриття шпигунки російської розвідки в США Анни Чапман, яка під своїми фото в аккаунті Instagram пише “цікаві” коментарі, в тому числі такі, що стосуються України. Так, Чапман порівняла вирок Надії Савченко з вироком Віктору Буту, засудженому за незаконний продаж зброї і підтримку тероризму, натякаючи на несправедливість покарання українській льотчиці: “Віктор Бут. 25 років в’язниці. Нібито продавав зброю -“торговець смертю “. Надія Савченко. 22 роки. Вбивство 2 журналістів -” жертва кривавого режиму“. Чапман підтримує також Дональда Трампа і вважає, що він знайде спільну мову з Путіним, адже він схвалює операцію Росії в Сирії і дивується, що США підтримують Україну.

Bild також присвятив статтю “Прямій лінії з Володимиром Путіним”. Під час програми 12-річна дівчинка спитала Путіна, кого б урятував російський президент, якби поруч тонули Ердоган і Порошенко. Путін іронічно відповів: “Якщо хтось вирішив потонути, врятувати його вже неможливо. Але ми готові простягнути руку допомоги і дружби будь-якому партнеру, якщо він сам цього хоче”. Щодо Мінських угод він додав, що не думає, що санкції проти Росії будуть скасовані, хоча РФ і реалізує Мінські домовленості, процес дотримання яких гальмується саме у Києві.

Якоб Аугштайн (Spiegel) пише, що референдум в Нідерландах щодо Угоди про асоціацію Україна – ЄС дасть початок кризи демократії: люди незадоволені; між виборцями і політиками поширюється прірва відчуження; існує криза політичної легітимності. “Якщо хтось хоче зламати Європу, то потрібно просто провести більше -референдумів”, – Жан Ассельборн, міністр закордонних справ Люксембургу, сказав це після того, як голландці проголосували проти асоціації Україна – ЄС. Ассельборн вважає, що референдуми в парламентській демократії не є придатним інструментом для пошуку відповідей на складні питання. Cлово демократія нічого не значить – всi тепер демократи. Тому очевидно, що демократія не є придатним інструментом для забезпечення справедливості.

Про нідерландський референдум цього тижня написав і Генрік М. Бродер (Die Welt). Він цитує кореспондентку Deutsche Welle у Брюсселі Барбару Везель, яка вважає що це народне голосування було “грандіозним інсценуванням неправильних фактів”, для якого були залучені “усі засоби обману виборців.

Це народне голосування було “грандіозним інсценуванням неправильних фактів”, для якого були залучені “усі засоби обману виборців”.

Це народне голосування було “грандіозним інсценуванням неправильних фактів”, для якого були залучені “усі засоби обману виборців”.

Йоахім Рінхардт (Stern) присвятив свою публікацію механізму збуту й утилізації зношеного одягу: “У “братів Їндаль” опиняються речі, для яких організації соціального забезпечення не можуть знайти нужденних, а утилізатори старого одягу – замовників. Навіть в Африці або в Україні”.

Ще більш негативною є платна стаття Матіаса Брюгмана у Handelsblatt: “Навіть через 25 років після розпаду Радянського Союзу Україна не знайшла своєї ролі. Провалюється країна, провалюється модель вільної Європи”.

"Навіть через 25 років після розпаду Радянського Союзу Україна не знайшла своєї ролі. Провалюється країна, провалюється модель вільної Європи".

“Навіть через 25 років після розпаду Радянського Союзу Україна не знайшла своєї ролі. Провалюється країна, провалюється модель вільної Європи”.

Брюгман пише: “Показовим є те, з якою невимушеністю деякі держави ще гріються, танцюючи на вулкані – перед тим, як над ними нависне реальна загроза бути спаленими. Україна – якраз такий випадок. Вона тижнями існувала в умовах найтяжчої урядової кризи, фактично місяцями жила без дієздатного Кабінету Міністрів, – і це навіть тоді, коли МВФ припинив виплати країні через затяжну політичну кризу”.

Така негативна риторика є тривожним сигналом для української влади і свідчить про те, що перед новим урядом постане дійсно багато завдань. Загалом же суто заради справедливості варто зазначити, що розподіл міністерських крісел викликав у німецьких медіа менше ажіотажу, ніж нещодавний “панамський скандал” чи той же референдум у Нідерландах.