Агенція Іміджу України | Україна в німецьких ЗМІ (01.02.2016 – 05.02.2016)
25123
page,page-id-25123,page-child,parent-pageid-23067,page-template-default,ajax_fade,page_not_loaded,,select-theme-ver-2.2,vertical_menu_enabled,wpb-js-composer js-comp-ver-4.5.2,vc_responsive

Україна в німецьких ЗМІ (01.02.2016 – 05.02.2016)

Автори: Ганна Денисова та Поліна Завадська

Темою №1 за період з 01.02.2016 по 05.02.2016 у найбільших німецьких інтернет-ЗМІ став візит прем‘єр-міністра Баварії Хорста Зеєхофера до Москви (29% від усіх публікацій). У російській столиці Зеєхофер виразив сподівання на послаблення «в осяжному майбутньому» економічних санкцій Заходу проти Росії, введених через центральну роль Москви в українському конфлікті. «Жоден розсудливий політик не може бути зацікавлений в тому, щоб санкції тривали довго», –  недвозначно висловлюється політик. Водночас Зеєхофер заявив, що  Баварія працює разом з федеральним урядом, а не проти нього, і з Росією слід працювати спільно, а не проти неї. Але баварський прем‘єр також підкреслив, що Росія має виконати свої «домашні завдання» по вирішенню кризи в Україні.

Юліан Ханс у статті на Süddeutsche Zeitung зазначає: його заклик до припинення санкцій проти Росії (а не до реалізації Мінських домовленостей) фактично означає: давайте зробимо так, незважаючи на той факт, що російські озброєння і російські спецслужби воюють на Донбасі, а український контроль над українсько-російським кордоном не відновлений.

FAZ звернула увагу на те, як розкритикував московський візит Зеехофера Гернот Ерлер, уповноважений уряду Німеччини зі співробітництва з Росією. Він підкреслює, що однією з найсильніших сторін ЄС є консенсус і тільки цей консенсус тисне на Росію задля мирного вирішення конфлікту в Україні на основі Мінських домовленостей.

Петер Іссіг і Томас Фітцтум аналізують у публікації на Die Welt, що зближення Баварії із Росією почалось ще після візиту прем’єр-міністра Франца Йозефа Штрауса до Горбачова: “Однак відносини між Баварією та Росією після ризикованої поїздки Штрауса хороші, навіть дуже хороші. Це особливі стосунки, про які піклується республіка, які захищаються навіть тоді, коли вони суперечать політичному здоровому глузду і курсу Берліну. Як це відбувається на даний момент”.

Це ж видання опублікувало інтерв’ю з політиком партії “Зелених” Марією-Луїзою Бек, яка гостро критикує поїздку Зеєхофера до Москви: “Наміри Зеєхофера одночасно безмежно наївні та політично зрадницькі. Безмежно наївні тому, що він не розуміє, що робить себе інструментом путінської пропаганди, яка направлена на підривання Євросоюзу. А зрадницькі тому, що Зеєхофер, вочевидь, хоче зупинити Меркель. Тим самим він робить себе поплічником Путіна, адже для Путіна Ангела Меркель, яка непохитна у питаннях України та європейської політики санкцій, є політичною напастю, яку він хоче повалити”.

На другому місці за кількістю згадувань – переговори Ангели Меркель і Петра Порошенка в Берліні. Німецький канцлер вкотре заявила, що санкції проти Російської Федерації не будуть послаблені до того часу, поки Мінські домовленості не будуть повністю реалізовані. Меркель також наголосила на необхідності повного й безперешкодного доступу представників ОБСЄ до всіх зон конфлікту. Український президент, в свою чергу, нагадав про те, що однією з умов Мінських домовленостей є звільнення заручників, а Надія Савченко й інші українці досі незаконно утримуються в Росії.

На офіційному порталі уряду Bundesregierung опублікована заява Меркель і Порошенка для преси, проголошена до початку переговорів. П. Порошенко стверджує: “Українське населення, український народ і президент – я можу сказати за нас усіх, що ми не бачимо жодної альтернативи Мінським домовленостям, а також тому, що вони мають повністю виконуватись – зокрема і російською стороною”.

Після зустрічі з Порошенком відбулася телефонна розмова Меркель із Путіним. Канцлер закликала російського президента посилити тиск на проросійських сепаратистів на сході України.

Замикає трійку найпопулярніших у німецькій пресі тем повідомлення про трансфер Алекса Тейшейри із донецького “Шахтаря” у Цзянсу Сайнті. Китайська футбольна ліга платить небачену суму за нападника – 50 млн євро. “Ліверпуль” теж хотів його “викупити”, але таку ціну вважає невиправдано високою.

Серед інших тем:

Видання Bild опублікувало інтерв‘ю з Петром Порошенком. Український президент наголошує на зростанні загрози відкритої війни: «Загроза відкритої війни більша, ніж торік. … Росія багато інвестує в підготовку до війни, і ми не отримує жодних пояснень цього». Питання журналістів переважно стосувалися російської тематики: Порошенко прокоментував і недавнє інтерв‘ю Путіна цьому ж виданню, і ситуацію зі «зґвалтуванням» російської дівчинки Лізи, і необхідність участі Путіна у вирішенні сирійської кризи. Порошенко вкотре нагадує: «Мета Росії – вбити клин між європейськими країнами. Ми не повинні дозволити, щоб це сталося».

Той же Bild опублікував статтю з гучною назвою «Росія може захопити Латвію й Естонію протягом трьох днів». Посилаючись на дослідження американського аналітичного центру «RAND», Юліан Рьопке пише, що Росії потрібно від 36 до 60 годин, аби взяти під свій контроль Ригу й Таллінн. Втім, вважають американські експерти, Путін не вдасться до відкритої війни з Заходом, а повторить «кримський» сценарій і використає своїх «зелених чоловічків».

FAZ з жалем пише, що війна знову повернулася до Німеччини. З початком бойових дій на сході України до німців повернувся «страх великої війни» і продовжує назрівати з напливом сирійських біженців у країну. Несподівано для багатьох мрія «вічного миру» в Європі перетворилася на ілюзію через кризи на периферії Європи і їхній швидкий вплив на центр.

Не лишили поза увагою німецькі ЗМІ і відставку Айвараса Абромавичуса, міністра економічного розвитку і торгівлі України, якого на Заході називають міністром-реформатором. Spiegel присвятив ґрунтовну статтю цій події. Причиною своєї відставки Абромавичус назвав протидію реформам з боку влади: «Будь-яка реформа в результаті буде заблокованою». Бенджамін Біддер пише, що відставка міністра економіки є серйозним ударом в бік Порошенка, адже Абромавичус у своїй заяві висунув серйозні звинувачення проти довірених українського президента. Іноземні дипломати були шоковані звісткою і «глибоко розчаровані» відставкою міністра. У спільній заяві дипломатів 10 країн (в т.ч. США і Німеччини) йдеться про те, що завдяки міністру було «досягнуто реальних результатів реформ». Порошенко натякнув, що не приймає відставку Абромавичуса, і просить переглянути своє рішення, однак у будь-якому разі, пише автор статті, заява міністра є «попереджувальним пострілом» і «холодним душем для керівництва країни». Франк Нінгюзен у статті на Süddeutsche Zeitung також зазначає, що відставка міністра боляче вдарить по боротьбі з корупцією та з економічною кризою, і через його рішення можлива урядова криза в Україні.

Юлія Смірнова у публікації на Die Welt нагадує, що це не перший іноземець із команди реформаторів, який відкрито пред’являє претензії українській еліті. Колишній президент Грузії М. Саакашвілі називав уряд Яценюка “кладовищем реформ”. Журналістка цитує міністра: “Ми навчились долати спротив старої системи, але виявилось, що деякі із нових людей ще гірші, ніж старі”.

Видання Handelsblatt, Spiegel i FAZ написали про те, що Домінік Штраус-Кан, колишній голова МВФ, стане членом наглядової ради банку “Кредит Дніпро”. Окрім нього, буде залучено ще 5 міжнародних фінансових експертів. Нагадується, що банк має лише одного акціонера – фірму, що належить мільярдеру Віктору Пінчуку.

12 лютого відбудеться історична зустріч Папи Франциска та патріарха Кирила. Аналізуючи різницю між православною і католицькою церквами, німецькі меіа згадують і українську греко-католицьку церкву: “Каменем спотикання для православних християн є також греко-католицька церква в Україні, літургія якої є православною, але яка не визнає Папу своїм главою”.

“Україна: чи можна говорити один з одним там, де стріляють?” – так звучить назва статті Інги Пилипчук для видання Die Welt, у якій йдеться про мову ворожнечі під час війни. Журналістка hromadske.tv Анастасія Станко, яка влітку 2014 р. була в полоні у сепаратистів, вважає, що потрібно позбавлятися від сповнених ненависті ярликів. В Україні розвивається з цього приводу запекла дискусія.

“Гібридна війна не дає можливість визначити конкретного ворога. Вона розмила межі між жертвами і злочинцями, посіяла між усіма ненависть разом з великою, всеохопною розгубленістю: що означає Крим для України? А що Донбас? Це окуповані чи ворожі території?” – пише авторка. “В Україні немає громадянської війни. Є війна, яку на Донбас принесла Росія. Зараз, майже за 2 роки від початку війни, у цій країні живе багато розсварених людей. Якось із цим боротися, як це роблять Станко і Жадан, – це не тільки мужньо, але й життєво необхідно, якщо Україна хоче мати майбутнє”, – пафосно завершує І. Пилипчук.

У цьому виданні вийшло також інтерв’ю з Наталією Кличко – дружиною мера Києва Віталія Кличка. Вона українка, але живе у Гамбурзі і зараз є співачкою. Наталія стурбована ситуацією в Україні, але звертає увагу на те, що це не єдина криза у світі: є й інші, зокрема, сирійська війна. Жінка водночас переконує: “Віталій бореться за кращий рівень життя для всіх. Адже Україна не належить до “Третього світу”, а знаходиться в центрі Європи”.

Останній тиждень виявився напрочуд насиченим інформаційними повідомленнями, які стосувались контактів на міжнародному рівні, пов’язаних з обговоренням українського конфлікту. Небачений резонанс викликав, зокрема, візит Хорста Зеєхофера до Москви, що по праву став темою №1. Засудження переговорів баварського політика із Путіним свідчить про готовність решти німецької спільноти офіційно зберігати необхідну дистанцію від Росії до повного припинення ”української кризи”.