Агенція Іміджу України | Україна в німецьких ЗМІ (15.02.2016 – 19.02.2016)
25231
page,page-id-25231,page-child,parent-pageid-21678,page-template-default,ajax_fade,page_not_loaded,,select-theme-ver-2.2,vertical_menu_enabled,wpb-js-composer js-comp-ver-4.5.2,vc_responsive

Україна в німецьких ЗМІ (15.02.2016 – 19.02.2016)

Автори: Ганна Денисова та Поліна Завадська

Відмінною рисою тижня, що минув, стало те, що вперше за довгий час головною темою згадування України в німецьких ЗМІ став «самостійний», хоча й зовсім не позитивний, інформаційний привід – політична криза в Україні (39% від усіх публікацій), а не російський чи європейський контекст, як бувало раніше. Німецькі видання весь тиждень слідкували за «еволюцією» перипетій в українському парламенті і висвітлили всі події: звернення Петра Порошенка до прем’єр-міністра і генерального прокурора з вимогою піти у відставку, провал вотуму недовіри до уряду Арсенія Яценюка і нарешті вихід з керівної коаліції партії «Батьківщина» й об’єднання «Самопоміч».

jazen

Катрін Кальвайт у статті на Süddeutsche Zeitung критично оцінила події, що відбувалися в Києві: «Неначе країні не достатньо проблем: тепер країна знову під загрозою через конфлікт між реформаторами та олігархами». Журналістка вважає, що тих, хто ще вірить у те, що зміна уряду матиме реальне значення, майже не лишилося. У випадку зняття уряду Яценюка країні б залишалося тільки проводити дострокові вибори у розпалі кризи. Важливою має бути реалізація реформ, а не їхнє анонсування, і не важливо, ким.

Бенджамін Біддер, журналіст видання Spiegel, пише, що громадськість була обдурена, а за лаштунками Порошенко й Яценюк домовилися з олігархами: голосування провели, парламент ніби-то щось вирішив, все було демократично. Біддера вразила поведінка депутатів «Опозиційного блоку», переважна більшість з яких утрималася від голосування, тим самим підтримавши Яценюка, хоча минулого року вони вимагали його звільнення. Те ж саме зробила інша опозиційна сила: партія “Відродження”, близька до олігарха Коломойського, не голосувала. Деякі політики з-за кордону, втім, підтримали рішення парламенту: так, колишній посол США в Україні Джон Хербст схвально висловився щодо провалу вотуму недовіри: на його думку, немає ким замінити Яценюка, він є “меншим” злом у порівнянні з кадровими перестановками і новими виборами.

Речник МЗС Німеччини Мартін Шефер під час прес-конференції уряду 15 лютого заявив: “Це важливий тиждень для України, а також для уряду і президента. Наше бажання однозначне: щоб цього тижня, а також пізніше існувало чітке визнання українською владою, українським парламентом, українським урядом та президентом того, що необхідно послідовно продовжувати обраний шлях реформ, і при цьому не давати зупинити себе труднощам, перешкодам і бар’єрам”. Шефер також наголосив на тому, що Німеччина надає Україні безпрецедентну допомогу для переформатування країни. Вже 19 лютого під час іншої прес-конференції він повідомив, що міністри закордонних справ ФРН та Франції відвідають Україну, щоб подивитись, як розвивається політична ситуація, підкресливши: “Це демократично обрана політична влада України, яка може і має вирішувати, який шлях зараз обрати. Ми багатьма способами підтримуємо курс реформ у двосторонньому та багатосторонньому порядку”.

Цікавим є коментар Саші Лєнартц для Die Welt. Вона сумнівається щодо того, чи зможе Порошенко досягти успіху у середньостроковій перспективі, і зауважує: “Переформатування цього неефективного уряду – це ще не гарантія більшої стабільності. При цьому справжні реформи в Україні необхідні, як ніколи. Якраз тому, що російський тиск не зменшиться. А Захід має знати, для кого він все це робить”.

porosh

Юлія Смірнова пише для того ж видання: “Політична криза виникла в Україні не на рівному місці. Останнім гучним попереджувальним сигналом була відставка міністра економіки Айвараса Абромавичуса”. У ще одній статті авторка висвітлює позицію Сергія Лещенка та Мустафи Найєма, зазначаючи, що “зараз вони почуваються, наче в українській версії “Карткового будинку” – американського серіалу про цинізм та владні ігри політичного світу”. “Реформатори оцінюють події як змову олігархів, президента і прем’єра”, – підкреслює Ю. Смірнова.

На другому місці за популярністю – тема антиросійських санкцій.  

На Focus з’явилось повідомлення про те, що представники саксонської економіки вимагають від уряду в Дрездені висунути ініціативу земельної ради щодо скасування санкцій проти РФ.

Голова Східного комітету німецької економіки Вольфганг Бюхеле заявляє, що 60% німецьких компаній, які ведуть свою діяльність в Росії, вимагають негайного припинення санкцій. Ще 28% – за поступове скасування обмежувальних заходів. Бюхеле говорить: «Ми мусимо допомогти Росії вийти з ізоляції». Він сподівається, що в реалізації Мінських угод з обох сторін, як з російської, так і з української, буде досягнуто певного прогресу, що приведе до зняття санкцій. Міністр економіки Росії Олексій Улюкаєв показує готовність до переговорів і закликає ЄС негайно зробити висновки щодо політики санкцій, адже вони шкодять обом сторонам.

У свою чергу, міністр сільського господарства Крістіан Шмідт закликає почати переговори з Росією щодо припинення санкцій стосовно ЄС, які та ввела у відповідь на санкції Заходу через український конфлікт, і через які дуже страждають німецькі фермери.

Третє місце цього тижня розділили наступні теми:

  1. Мюнхенська конференція з питань безпеки, яка в якості інформаційного приводу стала своєрідним відголоссям минулих вихідних. Більшість згадувань пов’язані з провами Мєдвєдєва та Порошенка, втім, деякі журналісти звернули увагу і на висловлювання західних діячів щодо ролі України у становленні глобальної безпеки. Так, Торстен Ріке аналізує для Handelsblatt виступ американського сенатора Джона Маккейна, у якому він гостро критикує політику Росії. Маккейн заявив: “Поки ми тут сидимо, ситуація в Алеппо загострюється”. За його словами, те ж саме довелось пережити з Україною;
  2. півзахисник російського “Локомотиву” Дмитро Тарасов одягнув футболку з портретом Путіна та написом “Найввічливіший президент” після матчу із “Фенербахче” в Туреччині. Ця характеристика нагадує про висловлювання Путіна у 2014 р., коли він під час анексії Криму назвав содатів “ввічливими людьми”.
    За словами футболіста, він зробив це для того, щоб висловити підтримку і повагу до глави держави. Клуб не коментує його дії, а УЄФА вже висловила своє невдоволення такою поведінкою;
  3. ікона українського футболу Андрій Шевченко стане помічником тренера національної збірної замість Олександра Заварова.

Ще одне популярне повідомлення зі світу футболу: “Шальке 04″ зіграв у нічию (0:0) із донецьким “Шахтарем” на 1/16 фіналу Ліги Європи. “Це серйозний виклик. Шахтер – команда Ліги Чемпіонів”, – заявив Шупо-Мотінг перед відльотом “Шальке” із аеропорту Кельн/Бонн.

Серед інших тем:

У спільній статті чотирьох журналістів, яка вийшла на Süddeutsche Zeitung, проводиться аналогія між конфліктом в Україні і громадянською війною в Сирії. У річницю Мінських домовленостей зімкнулося кільце навколо Алеппо. Це схоже на натяк, адже так само у лютому 2015 року за підтримки російських спецслужб сепаратисти в Україні оточили Дебальцеве. Дебальцівський котел дав змогу Путіну забезпечити необхідний тиск на учасників переговорів задля реалізації його власних цілей у Мінську. Через рік картинка повторюється в Сирії: війська Башара Асада, що підтримуються російськими бомбардувальниками, обложили Алеппо на півночі Сирії. Тож якщо спостерігати за сирійським сценарієм, мимоволі згадується й Україна.  Хоча між війною в Україні і війною в Сирії є різниця: якщо у конфлікті в Україні – дві сторони, то на Близькому Сході присутні набагато більше акторів.

Süddeutsche Zeitung також присвятила статтю українській співачці кримськотатарського походження Джамалі, яка стала фіналісткою національного відбору на «Євробачення». Її пісня – про депортацію кримських татар до Центральної Азії за сталінських часів. У 1944 р. було депортовано чверть мільйона кримських татар, з яких майже половина загинули під час вимушеного виселення. Джамала вважає, що не можна забувати про це і не можна допустити, щоб ці страждання повторилися знову, зважаючи на сучасну ситуацію в Криму. І хоча фанати співачки з Криму не могли голосувати за неї під час відбору, оскільки на контрольованій Росією території відключені українські телеканали, в соціальних медіа тисячі кримчан висловили своє захоплення нею.

jamala-1

Bild опублікував статтю про прихильників Путіна в німецькому суспільстві, тих, хто ніби-то «розуміє» і виправдовує його політику; в тому числі, щодо України. Так, Александр Гауланд, лідер партії «Альтернатива для Німеччини», після анексії Криму несподівано почав позитивно ставитися до Путіна, а зміну уряду в 2014 році у Києві назвав нелегітимною. Сара Вагенкнехт, лідер партії «Ліві», підтримала вторгнення Росії у Східну Україну, назвавши його «боротьбою проти фашистів». Габріела Кроне-Шмальц, журналіст, перша жінка-кореспондент московської студії ARD, також захищала анексію Криму Росією, а у виникненні кризи в Україні звинувачувала ЄС. Звичайно ж, також згадується Хорст Зеєхофер, баварський премʼєр-міністр, і його недавній візит в Москву, що супроводжувався закликами до зняття санкцій з Російської Федерації.

На Bild також вийшла стаття про тортури у т.зв. «ДНР».  На одному з YouTube-каналів сепаратистів 13 лютого було опубліковано відео, де бойовик наносить каліцтва жителю Макіївки, якого звинуватили у наркоторгівлі й пограбуваннях разом з іншими «ополченцями».  Юліан Рьопке пише: «Ми бачимо сцени, які радше нагадують практику терористів «Ісламської держави» в Іраку і Сирії. Міліціянт у масці бʼє електричним кабелем ймовірного злочинця, який вже синій від болю і кричить щосили. Але це сцени не з Близького Сходу, а зі сходу України, контрольованого пропутінськими сепаратистами». Та насправді тортури і вбивства цивільних осіб підручними Путіна на окупованій Україні не являють собою поодинокі випадки.

«Небезпечні дзвіночки» лунають з боку Spiegel. Видання опублікувало колонку Якоба Аугштайна з гучною назвою «Захід проти Путіна: і винний завжди Путін». Сьогодні президента Росії звинувачують в усьому, що відбувається на континенті. «Путін, як привид: бачимо його усюди, вигадуємо самі. Коли почалася криза в Україні, його називали Божевільним чоловіком світової політики, а Ангела Меркель заявила, що він живе у «власному світі»…», – пише автор. Аугштайн вважає, що Захід відчуває потребу у приписуванні всіх гріхів Путіну задля виправдання посилення озброєнь у Східній Європі «через нову Холодну війну». А у цьому винний не тільки Путін, у чому впевнений Аугштайн.

Focus опублікував інтерв’ю із політиком ХДС Карлом-Георгом Велманом щодо дій та намірів президента Російської Федерації. “Анексувавши Крим і здійснивши напад на Донбас, Москва порушила післявоєнний порядок”, – стверджує Велман. Щодо ситуації в Сирії він говорить: “Росіяни хочуть досягти припинення вогню в регіоні до кінця місяця. Це нагадує про Дебальцеве, де замість перемир’я в Україні продовжували стріляти”.

“За хаос в Україні провину несе не Путін, а ті, хто йому довіряє” – так називається публікація Тома Ноллау у цьому ж виданні. “Дебальцеве впало, бої подекуди продовжуються з не меншою силою. Мінські домовленості, на які ще кілька днів тому з надією дивився світ, нічого не варті”, – стурбовано зауважує автор. Його головна ідея полягає в наступному: наївно сподіватися, що будь-які домовленості з Путіним можуть бути виконані. Тим не менш, потрібно далі шукати дипломатичне рішення. Це безвихідна ситуація.

Ганс-Петер Зібенхар на Handelsblatt розмірковує над тим, чому протест Європейської мовної спілки щодо посилення контролю над медіа в Польщі залишається декларативним. Зазначається, що в багатьох країнах, що є її членами, взагалі немає свободи медіа. Серед них однією з перших згадується Україна.

Видання Stern цього тижня чомусь зацікавилось родиною Кличків. Спочатку вийшло інтерв’ю із Володимиром Кличком, головна тема якого – спортивні і життєві поразки. Спортсмен розповідає про свої плани на майбутнє та ділиться переживаннями щодо кар’єри: “Німецька культура мені дуже близька. Через спорт я знаходжусь тут вже 20 років. Я вже дещо вивчив про німецьку культуру і думаю, що це кліше. Так само, як і кліше, що боксери нічого не мають в голові. Я хочу назвати приклад: мій брат. Він пішов у політику, а Ви знаєте, що політика дуже далека від спорту. В Україні його спочатку висміювали: що боксер забув у політиці? Він одержав поразку на двох виборах мера. Він був лузером. Сьогодні він засновник партії, лідер партії, мер, та був двічі переобраним. Його визнають як політика на міжнародному рівні, він зустрічається з канцлером Ангелою Меркель та з віце-президентом США. Спочатку це годі було й уявити. Це якраз кліше, які не завжди спрацьовують. Поразки роблять Вас сильнішими, якщо Ви на них вчитеся”.

klitschko-1

Наталія Кличко, дружина київського мера Віталія Кличка, пояснює, чому більшість її пісень – російською та українською, а не англійською. Вона вважає, що музика має впливати на емоції, а розуміння тексту не таке важливе. “Дружина політика не хоче проводити межу між росіянами та українцями, так само як і її платівка поєднує обидві мови – можливо, це “маленький внесок, аби возз’єднати і слов’янські душі”.

Велика кількість статей, безпосередній тематичний зв’язок із подіями в Україні, відсутність публікацій напівхудожнього стилю і водночас не надто значний відсоток аналітичних матеріалів – це ті особливості, що були виявлені під час моніторингу німецького медіа-простору за останній тиждень. Слід віддати належне, що риторика відносно політичної кризи в українському парламенті була достатньо нейтральною. Прихильників теорії змови в Німеччині, вочевидь, менше, ніж в Україні, або ж німецькі журналісти прагнуть поки поспостерігати за розвитком подій, аби не робити поспішних висновків.