Агенція Іміджу України | Україна в німецьких ЗМІ (06.06.2016 – 17.06.2016)
25756
page,page-id-25756,page-child,parent-pageid-21678,page-template-default,ajax_fade,page_not_loaded,,select-theme-ver-2.2,vertical_menu_enabled,wpb-js-composer js-comp-ver-4.5.2,vc_responsive

Україна в німецьких ЗМІ (06.06.2016 – 17.06.2016)

Автори: Анна Денисова та Поліна Завадська

Зважаючи на проведення Чемпіонату Європи з футболу і ажіотаж, пов’язаний із ним, абсолютно не дивує той факт, що переважна більшість публікацій зі згадуванням України у “топових” німецьких онлайн-ЗМІ стосувалася теми футболу.

Втім, частіше за все Україна згадувалася в контексті німецької збірної: хай там що, а “німецька одинадцятка” починала свій шлях на Євро-2016 із зустрічі з українською збірною. Тому багато матеріалів були присвячені очікуванням українців від матчу з чемпіонами світу, а також підготовці обох команд до поєдинку. Постфактум, аналізуючи публікації, можна стверджувати, що реальність виявилася більш похмурою, ніж були очікування українських футболістів.

Крістіан Кінаст (Bild) проаналізував склад української збірної. Найкращими гравцями компанди він назвав Андрія Ярмоленка і Євгена Коноплянку. Автор висловив здивування тим фактом, що півзахисник Олег Гусєв не потрапив у заявку збірної на Євро, а замість нього до команди включили Анатолія Тимощука, незважаючи на те, що “його кращі дні вже позаду”. Його звинувачують у тому, що він потрапив у збірну лише завдяки дружбі з Андрієм Шевченком і президентом Федерації футболу України Андрієм Павелком.

Міхаель Рунге (Spiegel) в свою чергу пише про те, що для пригніченої нації участь у чемпіонаті – більше, ніж просто футбол. Уже понад два роки на сході України триває війна, майже кожного дня перемир’я порушується, люди вмирають, і те, що Україна вперше пройшла плей-офф кваліфікацію на Євро, мало б виглядати фактом другорядного значення. Але це не так: насправді він значить дуже багато. Це – символ, позитивний знак. Автор цитує півзахисника Анатолія Тимощука: “Ми знаємо, наскільки важливим є Євро-2016. У цій складній ситуації Україна має стояти разом, як ніколи раніше”.  Рунге дійшов висновку, що зразковий виступ української команди у Франції міг би слугувати прикладом для всієї нації.

Зразковий виступ української команди у Франції міг би слугувати прикладом для всієї нації.

Зразковий виступ української команди у Франції міг би слугувати прикладом для всієї нації.

Денис Трубецький (Die Welt) аналізує, які зовнішні і внутрішні фактори впливають на результати української збірної. Вже у першому абзаці йдеться про те, що “для першого суперника Німеччини – України – Чемпіонат Європи має велике політичне значення”. Автор вважає, що “Складне політичне становище країни проявляється і всередині національної збірної, і це, вочевидь, найбільший тягар для команди, якій кваліфікація на Чемпіонаті Європи вдалась лише із чотирма голами у ворота суперника”.

Геральд Прашл (Focus) теж висвітлив скептичну позицію: “Наш перший суперник на Чемпіонаті Європи з футболу – Україна. Це команда, в якій панує стільки ж негараздів і конфліктів, як і в самій країні”.

Варто зауважити, що тренер німецької збірної Йоахім Льов віддав нам належне: “Україна – це сильний перший суперник, якого ми не будемо недооцінювати. Країна не надто відома в Німеччині. Імена гравців у нас не на слуху. Вони дуже структуровано і дисципліновано грають в обороні. Вони швидко реагують, мають швидких нападників. Фізично вони міцні і аж ніяк не манірні. Це небезпечна команда”. Після поразки України Льов визнав: “Було не так просто змагатися проти українців, які добре захищаються і швидко реагують”.

Друге місце розділяють наступні теми:

  1. Арешт на території України громадянина Франції, який нібито планував теракти під час проведення Євро-2016.

СБУ на українсько-польському кордоні заарештувала 25-річного француза, який, за її даними, планував здійснити напади на мечеті й синагоги у Франції і теракти під час футбольних матчів. При ньому було виявлено 100 кг вибухових речовин і зброю (автомати Калашнікова, гранатомети, детонатори, 5 тисяч патронів). Він вважається членом ультраправого угрупування, а в Україну прибув як доброволець, аби боротися із сепаратистами т.зв. “ДНР” і “ЛНР”.

Втім, сенсація, що СБУ запобігла великій кількості терактів, одразу ж викликала сумніви. Бенджамін Біддер (Spiegel) констатує, що затриманий в Україні француз був не терористом, а одним із багатьох торговців зброєю зі Східної України. Через війну на Донбасі Україна перетворилася на центр нелегальної торгівлі зброєю. Бізнес з торгівлі зброєю процвітає. За даними МВС, залізнична поліція в Києві щодня затримує “мандрівників” зі сходу зі зброєю в багажі. Це, переважно, військовослужбовці або бійці добровольчих батальйонів.

Перенасичення зброю є результатом війни. В якості причин називаються недостатній контроль над збройними загонами добровольців і відсутність дисципліни в середовищі української армії. Крім того, продаж зброї ведеться з метою особистого збагачення військовослужбовців: простий солдат має зарплатню приблизно 250 євро, комбат – 570. З іншого боку фронту теж процвітає контрабанда зброї. В РФ це явище називають “відлуння війни”.

2) Участь українських військових у навчаннях НАТО “Анаконда”.

В концепції навчань НАТО у Польщі “Анаконда” лежить підготовка до неоголошеної війни – як це відбувалося в Криму у 2014 р. Уповноважений федерального уряду із питань Росії Гернот Ерлер вважає, що ці навчання відображають “занепокоєння східних країн-членів ЄС, викликане діями Росії в Україні та агресією Криму”. У десятиденних навчаннях взяли участь не тільки солдати з країн-членів НАТО, а й із країн-партнерів – Швеції, Грузії, України. На думку Росії, навчання НАТО “Анаконда” «не сприяють атмосфері довіри і безпеки».

В концепції навчань НАТО у Польщі “Анаконда” лежить підготовка до неоголошеної війни - як це відбувалося в Криму у 2014 р.

В концепції навчань НАТО у Польщі “Анаконда” лежить підготовка до неоголошеної війни – як це відбувалося в Криму у 2014 р.

На третьому місці – тема антиросійських санкцій. Наприкінці минулого тижня з’явилося повідомлення про те, що ЄС вирішив продовжити санкцій проти РФ щонайменше до 23 червня 2017 р.

Хоча країна показує зростаючу готовність до деескалації, Мінські домовленості не дотримуються. Про їхню реалізацію поки не може бути й мови. А це було визнано необхідною умовою для пом’якшення санкцій. “Росія продовжує надавати свою військову і фінансову допомогу бойовикам”, – йдеться в заяві Європейської народної партії.  

Штефан Корнеліус вважає питання санкцій перевіркою для Європи.

Під час найбільш напруженої фази конфлікту в Україні головною зброєю Європи була єдність. Президент Росії Володимир Путін не тільки продемонстрував свою владу з метою показати, як далеко може досягти сфера впливу Росії, а й перевірив, як діятиме Європа під тиском. Але Європа залишилася єдиною під час кризи, і навіть зараз, через рік після укладення угод в Мінську, ЄС може зберегти свою єдність. Коли насувається необхідність прийняття рішення щодо санкцій, ЄС має дотримуватися узгоджених правил: угоди реалізуються – санкції знімаються.

До питання санкцій апелювала також канцлер Німеччини Ангела Меркель під час промови до “дня німецького сімейного бізнесу”. Вона наголосила, що санкції – це не самоціль, і в довгостроковій перспективі метою є спільна економічна зона між Росією та ЄС. Канцлер сказала, що “ми всі зацікавлені у хороших економічних відносинах”.

Франк-Вальтер Штайнмаєр вважає, що мета санкцій – не поставити партнера на коліна, а посадити його за стіл переговорів. Міністр заявив, що розмови про зняття санкцій можна вести лише після повної реалізації Мінських домовленостей.

Деякі видання зауважили, що Посол України в Німеччині Андрій Мельник у гострій формі висловив несхвалення позиції Східного комітету німецької економіки, який виступає за зняття санкцій з Росії.

Серед інших тем:

На FAZ вийшов репортаж Конрада Шуллера про життя окупованого Луганську. Ніхто не зможе назвати точних цифр, але після початку російської інтервенції на Донбасі шахтарські регіони на сході України втратили приблизно 2 мільйони осіб. З тих пір, як фронт розділив країну на дві частини, промисловість впала. За інформацією, наданою місцевими, тільки у кожного п’ятого чи шостого жителя Луганська є робота. Решта виживає лише за рахунок своїх городів або пенсій дідусів і бабусь. Місто стало пусткою: в центрі міста закритий кожен другий магазин, а в тих, що залишилися, через нестачу валюти повністю зникли імпортні товари.

За даними українського уряду, 1,8 мільйонів осіб з окупованих територій переїхали в інші міста на території України, ще 1 мільйон перебуває в Білорусі або Росії. В т.зв. “ДНР” і “ЛНР” залишилося жити десь 2,7 мільйона чоловік (дані ООН).

Хоча, як стверджують ті ж місцеві, перші біженці вже повертаються додому. Деякий час Луганськ перебував у вирі боїв, проросійські формування обстрілювали українців з житлових районів, українська артилерія також реагувала на це вогнем, але пройшли місяці, і крім сильно постраждалих районів на півночі, місто аж ніяк не виглядає зруйнованим. Тому ті, хто не знайшов роботи у вільній Україні, повертаються туди, де в них хоча б є дім і присадибна ділянка.

Süddeutsche Zeitung присвятила статтю конференції в Берліні, організованою партією “Ліві”. Головне питання, що стояло на порядку денному: хто винний у тому, що Мінський процес зупинився, і таким чином ситуація на сході України не покращується? Відповідь була однозначна: винна українська сторона, а разом з нею США, ЄС і Німеччина.

Два парламентарії, відомі своєю проросійською позицією, Вольфганг Герке і Андрей Гунко, від імені своєї фракції запросили до участі “міжнародних експертів”в дискусії: “Мінськ 2: рішення української кризи?”. Гунко і Герке у лютому 2015 р. прибували в Україну з метою надання допомоги сепаратистам. Тепер Гунко заборонений в’їзд в Україну.

На заході були присутні два делегати із зони конфлікту: проросійський український політолог Дмитро Джангіров і російський політолог Олег Бондаренко. Через веб-камеру велося спілкування з Євгеном Копатьком, який переїхав з України до Криму.

Джангіров сказав, що, Німеччина, хоча й головує в ОБСЄ зараз, просувається вона у справі вирішення конфлікту ледь-ледь. Бондаренко закликав ввести санкції проти уряду України, яким “керують” праві. Несподіваним гостем був Рей Макговерн, колишній співробітник ЦРУ, який назвав революцію Майдану “переворот” і висловлював серйозні сумніви з приводу результатів розслідування краху рейсу MH17.

Був присутній в залі і Гернот Ерлер, Уповноважений уряду Німеччини з питань співробітництва з Росією.  Він займав нейтральну позицію. У своєму заключному слові Ерлер зазначив: “Я не згоден з дечим, що було тут сказано. Я не згоден з тим висновком, що винні українці. (…) Офіційна російська позиція стверджує, що це внутрішній український конфлікт, і Росія не є його частиною. Тут я повинен заперечити. Рішення полягає не в тому, щоб звільнити Росію від відповідальності”.

Еллен Івітс (Stern) написала хейтерську статтю, у якій перераховані чи не усі українські біди: від економічної кризи і бездіяльності органів правосуддя до низького рівня медіа-свободи (Міністерство інформаційної політики автор називає міністерством пропаганди). Йдеться про те, що українська сторона катує полонених на сході України і скоює злочини проти прав людини. Згадується також велика пожежа в Одесі, винуватців якої досі не покарано, скандальна історія з “Миротворцем” та інші темні сторінки українських реалій.

Деякі висловлювання журналістки вражають своєю безкомпромісністю: “Україна давно зникла із перших шпальт світових ЗМІ. Але ситуація в країні критична, як ніколи”. “Західним медіа, державним установам та НГО часто закидають, що їх засліплює прозахідна позиція, але вони все частіше висвітлюють і злочини проти прав людини, скоювані центральною українською владою. “Human Rights Watch” повідомляє, що державні війська так само, як сепаратисти, жорстоко поводились із полоненими і катували їх”. “Після революції на Майдані Київ протверезів. Рада Європи висловлює критику, що у правоохоронних органах панує широко розповсюджене відчуття безкарності”.

Даніеля Фершля (Die Welt) зацікавило те, що Ігор Стрєлков, колишній лідер повстанців на сході України, пророкує коллапс путінської системи. Після повернення на Батьківщину він відчуває себе “між усіма стільцями”. Тепер Стрєлков закликає до створення “російського національного руху” і у підписаній ним та однодумцями декларації пропонує створити єдину державу, яка об’єднає Росію, Україну та Білорусь.

Еллен Івітс (Stern) теж написала про те, що лідер сепаратистів у 2014 році зник з політичної сцени Східної України, але тепер наважився вийти на широку громадськість. Він передбачає кінець ери Путіна і мріє про становлення всеросійської імперії, до якої увійде і Україна. Стрєлков завжди закликав до прямого вторгнення в Україну, але Путін не був і не є до цього готовим. “Він був тим, хто на фронті захищав російський народ від “українських фашистів”, поки Путін гладив дитинчат леопарда для вечірніх новин”. Зараз колишній ватажок сепаратистів запевняє, що не планує революцію в Росії, але відхід Путіна від влади може бути неминучим.

Такими неоднозначними і насиченими виявились останні два тижні у німецькому медіа-просторі. Щодо України здебільшого зберігалось негативне тематичне наповнення, але порівняно нейтральна риторика. Наразі число статей зі згадуванням України приємно вражає, однак можна очікувати, що після виходу нашої збірної із футбольного чемпіонату кількість публікацій помітно зменшиться.