Агенція Іміджу України | Україна в німецьких ЗМІ (04.04.2016 – 08.04.2016)
25404
page,page-id-25404,page-child,parent-pageid-21678,page-template-default,ajax_fade,page_not_loaded,,select-theme-ver-2.2,vertical_menu_enabled,wpb-js-composer js-comp-ver-4.5.2,vc_responsive

Україна в німецьких ЗМІ (04.04.2016 – 08.04.2016)

Автори: Ганна Денисова та Поліна Завадська

Другий тиждень квітня показав абсолютний рекорд за кількістю матеріалів зі згадкою про Україну. Можна констатувати, що українська тематика знову посідає вагоме місце в публікаціях топових німецьких ЗМІ. Головним інформаційним приводом тижня став референдум у Нідерландах щодо Угоди про Асоціацію Україна-ЄС (60% від загальної кількості публікацій). Ця подія викликала неабиякий резонанс у німецькомовному середовищі і спричинила появу безпрецедентно великої кількості статей на цю тему.

Референдум у Нідерландах щодо Угоди про Асоціацію Україна-ЄС (60% від загальної кількості публікацій)

Референдум у Нідерландах щодо Угоди про Асоціацію Україна-ЄС (60% від загальної кількості публікацій)

Референдум відбувся 6 квітня. 64% тих, хто проголосував, висловились проти Угоди про асоціацію з Україною. При цьому, явка громадян склала всього 32%.

У цій ситуації може порадувати тільки те, що переважна більшість спостерігачів за референдумом і аналітиків сходяться на думці, що нідерландці голосували не проти України, а проти Європи.

“Євроскептичні ініціатори опитування пояснили, що для них не є визначальним ставлення до України: вони закликали виборців голосувати проти, щоб загалом дати ЄС поживу для роздумів”, – йдеться у Stern. В іншій статті цього видання стверджується: “Для багатьох це був доленосний референдум. Оскільки при цьому вже давно не йшлося про Угоду щодо зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Йшлося про світову політику”. Найбільш промовистими стали, вочевидь, наступні рядки: “Відчай у Брюсселі, страх заразитися в Лондоні і безпорадність у Гаазі: своїм “ні” щодо Угоди між Україною та ЄС нідерландці дали гучного ляпаса ЄС та його поборникам”.

Голова Європарламенту Мартін Шульц висловив жаль з приводу нідерландського “ні” угоді з Україною. За словами Шульца, аргументи противників ратифікації стосувалися найрізноманітніших речей, “але тільки не суті питання – а саме угоди про асоціацію ЄС і України“. Голова парламенту ЄС вказав, що ця угода має стати важливим елементом відновлення миру в регіоні, який серйозно постраждав від агресії і війни.

Стефан Ульріх, журналіст Süddeutsche Zeitung, пише: “Результат референдуму все ж викликає тривогу. Він може ще більше дестабілізувати і без того стражденну Україну і позбавити її народ надії на краще майбутнє. Це ляпас усім тим громадянам України, які ставлячи під загрозу своє життя, боролися за те, що є природним для голландців, поляків, німців чи британців: безпека, процвітання, свобода вибору.”

Spiegel проаналізував реакцію світових політиків на результати референдуму. Бенджаммін Біддер зазначає, що Twitter продемонстрував увесь спектр почуттів щодо Угоди про асоціацію Україна-ЄС. Так, колишній міністр закордонних справ Швеції і прихильник Угоди Карл Більдт засумнівався в легітимності референдуму в Нідерландах “Ті, хто проголосував “проти” в Нідерландах, складають всього лише 0,006% від загального числа виборців в ЄС”, – зазначає політик.

У Москві, однак, результат референдуму викликав радість. Олександр Дугін, професор МГУ і засновник ідейної течії “неоєвразійства”, аж цілих чотири рази за чотири години запостив новину про те, що “Нідерланди проголосували проти України”, – мовляв, ця радісна новина не повинна загубитися в потоці іншої інформації.

Прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков не став інтерпретувати результат голосування як “перемогу Путіна”. . “Це повністю внутрішня справа Нідерландів. Але підсумки показують ставлення громадян Голландії до цього документу. Значить, у громадян Голландії є питання, є недовіра і вони сигналізують про свою недовіру”, – констатує Пєсков. Пояснення того, що Кремль став обережнішим із заявами, Біддер бачить у тому, що за минулі кілька років Москва часто робила поспішні висновки стосовно скасування санкції проти неї на основі сигналів, що надходили з Греції або Угорщини. Потім же всі держави ЄС одностайно продовжували їх без довгих дискусій.

Президент Литви Даля Грібаускайте також бачить у результататах референдуму знак невдоволення ЄС. “Завдання Литви і всієї Європи – підтримати Україну”, – йдеться в заяві голови держави. За словами міністра закордонних справ Литви Лінаса Лінкявічюса, результат референдуму не спричинить істотного впливу на відносини ЄС з Україною: угода про асоціацію з Києвом може бути просто “тимчасово відкладена”.

Для України результат голосування є серйозним ударом.  Голова парламенту Володимир Гройсман, довірена особа президента і ймовірний кандидат на пост прем’єр-міністра, відреагував на результати референдуму обіцянкою, що Київ буде “працювати над помилками і дасть міжнародному співтовариству чіткий сигнал про те, що країна впевнено рухається шляхом європейських реформ”.

Мустафа Найєм, автор журналістських розслідувань і депутат Верховної Ради України, звинуватив у поразці голову держави. Це “вердикт проти Порошенка особисто”, каже він і додає: “Україна – єдина країна у світі, де люди вмирали з європейським прапором у руках. Тепер ми просимо європейців лиш про одне: не розпадіться до того часу, поки ми не будемо готові приєднатися до вас.”

Конрад Шуллер у статті для  Süddeutsche Zeitung згадує події дворічної давнини, коли тисячі українців не на життя, а на смерть, боролися за європейський курс Батьківщини. Тепер же, через два роки після кривавої зміни курсу на захід, через два роки після початку анти-європейської російської військової інтервенції, під час якої вже загинуло більше 9 тис осіб, референдум в Нідерландах відкидає все до нульової точки.

"Нідерландці значною більшістю проголосували проти Угоди про Асоціацію України з ЄС - вочевидь, знаючи, що це не зменшить відцентрову силу громадськості"

“Нідерландці значною більшістю проголосували проти Угоди про Асоціацію України з ЄС – вочевидь, знаючи, що це не зменшить відцентрову силу громадськості”

Томас Людвіг (Handelsblatt) пише: “Нідерландці значною більшістю проголосували проти Угоди про Асоціацію України з ЄС – вочевидь, знаючи, що це не зменшить відцентрову силу громадськості”.

Маркус Беккер (Spiegel) упевнений, що найбільше від результатів референдуму виграє Росія. В той же час цікавим є те, що влітку 2014 року президент Росії, ймовірно, був одним з найбільш ненависних людей в Нідерландах: його вважали частково винним за катастрофу МН17, в якій загинуло 192 громадянина Нідерландів. Але, крім Путіна, є ще одна непопулярна в Нідерландах річ: розширення ЄС.

Беккер також проаналізував варіанти подальшого розвитку подій. На його думку, існує три можливих сценарії. За першим з них, парламент Нідерландів ратифікує угоду, не зважаючи на результати консультативного референдуму; втім, це малоймовірний варіант. Більш вірогідним є другий сценарій: Нідерланди відмовляються від ратифікації і вимагають внесення змін. Зміни вносяться відносно простим способом: деякі частини угоди визнаються такими, що відносяться до компетенції ЄС, інші – до компетенції держав-членів. Нідерланди просто звільняються від ратифікації додаткового протоколу. Є ще й третій варіант, який є найвважчим випадком: Нідерланди вимагатимуть змін у тих частинах угоди, які входять до компетенції ЄС.

На інший аспект провального референдуму звернув увагу Handelsblatt: “Зрозуміло, що в України зараз не найкраща репутація. Те, що безпосередньо перед нідерландським голосуванням у панамських документах спливло на поверхню ім’я президента України Петра Порошенка як власника сумнівної офшорної фірми, безсумнівно, не пішло на користь”.

754 мільйони євро - такий статок має Порошенко за оцінками багатьох ЗМІ. Але в своїй декларації він вказує іншу цифру - 3084 доларів.

754 мільйони євро – такий статок має Порошенко за оцінками багатьох ЗМІ. Але в своїй декларації він вказує іншу цифру – 3084 доларів.

Саме так званий панамський скандал став другим за популярністю у нашому рейтингу.

754 мільйони євро – такий статок має Порошенко за оцінками багатьох ЗМІ. Але в своїй декларації він вказує іншу цифру – 3084 доларів. Панамська справа змінює все докорінно. Сам Порошенко на сторінці в Facebook заявив, що, ставши президентом, відійшов від управління активами, доручивши цю справу відповідним консалтинговим і юридичним компаніям: “Очікую, що вони нададуть вичерпні пояснення для української та міжнародної преси”. Компанія “Prime Asset Partners”, яка була зареєстрована в реєстрі Mossack Fonseca в податковому раї Британських Віргінських островів у серпні 2014 році, становить небезпеку для Порошенка. Супротив реформам судової системи, підтримка корумпованого прокурора, а тепер панамські документи – все це руйнує його репутацію. Мустафа Найєм переконаний: “Цей випадок є політичним і етичним скандалом”. В ситуації, коли на фронті “добровольці вмирають через війну”, і важлива кожна копійка – складно зрозуміти позицію президента.

При цьому більшість видань вказує на те, що Порошенко створив офшорну фірму саме у пік війни на сході України.

Після панамського скандалу голова української податкової служби пообіцяв, що ретельно перевірить фінанси Порошенка, тоді як генеральна прокуратура заявила, що оприлюднені документи не дають підстави констатувати незаконні дії. Антикорупційне бюро не може розслідувати справу, бо президент не належить до списку чиновників, щодо яких можна провести службове розслідування.

Юлія Смірнова (Die Welt) вважає, що викриття причетності Порошенка до офшорного скандалу сильно вдарило по його репутації, і тепер він значно більше нагадує свого противника Путіна, ніж йому б того хотілося.

Якоб Аугштайн (Spiegel) доходить подібних висновків у більш різкій формі: “Український шоколадний цар Порошенко і паралельно президент республіки, носій демократичний надій пост-Майдану і союзник Заходу, також знаходиться у списках поруч із соратниками свого заклятого ворога Путіна. Гроші точно поєднують”.

Третю позицію цього тижня займає новина про відновлення роботи Ради Росія-НАТО, яка була заморожена через українську кризу. Головною темою першої зустрічі стане конфлікт на сході України та реалізація Мінських домовленостей. Водночас Йенс Столтенберг підкреслив, що відновлення нормальних стосунків не буде, поки Росія не почне поважати міжнародне право, натякнувши на анексію Криму.

Серед інших тем:

Die Welt опублікувала інтерв’ю з Єнсом Мюлінгом, який цікавиться Східною Європою і об’їздив усю Україну. Він попереджає німців про дорожніх патрульних-хабарників та підтверджує, що українці “кілограмами” їдять сало.

FAZ присвятила статтю декомунізацію в Україні. Цей процес має на меті врегулювати використання історичної і матеріальної спадщини радянської України. Перш за все з громадського простору мають бути видалені назви вулиць як символи радянської епохи. Деякі бачать у декомунізації символічне звільнення України від культурного багажу радянської епохи, інші вважають, що ненависть до цього надмірно перебільшена.

Фелікс Аккерман освітлив ще одне питання, пов’язане з Україною, але яке часто залишається поза увагою ЗМІ: біженці з України. Анексія Криму і війна на Донбасі знищили не тільки економічні зв’язки в країні: вони змінили життя тисяч родин. Поряд із кризою біженців в Західній Європі існує мало помічена криза на Сході. Два мільйони людей втекли зі Східної України. Трохи більше половини з них знаходяться в різних частинах України в місцях тимчасового розміщення. Ще мільйон переїхав до Росії і Білорусії, а також у Польщу.

На відміну від біженців із Сирії, вони не сприймаються як загроза. Велике число українських біженців в Росії. Зв’язки між двома країнами настільки тісні, що навряд чи в Росії є родина без родичів в Україні і навпаки. Українці в Росії – нормальне явище.

Багато біженців з України зараз у Польщі. Польський уряд одразу ж відреагував на кризу в Україні і спеціально ініціював та розширив програми стипендій для вчених і художників із сусідньої країни. А нещодавно прем’єр-міністр Польщі Беата Шидло “використала” мільйон українських біженців в країні як аргумент для відмови в допуску сирійських біженців.

Що стосується загальних тенденцій тижня, то аномально велика кількість статей була прогнозованою, а події останнього тижня мають усі шанси стати топ-подіями місяця, а то й року. Попри панамський скандал, що задав мотив для наступних публікацій, результати нідерладського референдуму висвітлювались із позитивною для України конотацією. Це свідчить про готовність німців лояльно реагувати на промахи української влади, “загладжуючи” їх у ЗМІ задля продовження обраного курсу підтримки.